Мессаліна, дружина імператора Клавдія, звинуватила Сенеку, великого римського філософа (4 р. до Р. Х. – 65 р. після Р. Х.), у вчиненні перелюбу. Сенат засудив Сенеку до смертної кари, однак імператор Клавдій відправив його в заслання до Корсики, бо, ймовірно, усвідомлював безпідставність звинувачення. Можливо, саме це імператорське помилування надихнуло Сенеку написати: “Убивці, тирани, злодії, перелюбники, грабіжники, богохульники і зрадники будуть завжди, однак гіршим за все це є злочин невдячності”.

Апостол Павло, сучасник Сенеки, погодився б з його словами. У Посланні до римлян 1:21 він написав, що однією з причин занепаду людства стала відмова дякувати Богу. У листі до церкви в Колосах Павло тричі закликав віруючих до вдячності. Він сказав, що нам треба збагачуватись “з подякою” (Кол. 2:7). У відповідь на панування Божого миру в наших серцях ми маємо виявляти вдячність (Кол. 3:15). Отже, вдячність має характеризувати наші молитви (Кол. 4:2).

Божа велика доброта до нас нагадує, що Господь заслуговує не лише нашої любові і поклоніння, але й наших вдячних сердець. Джерелом усякого добра в житті є Бог (Як. 1:17).

З усім, що ми отримали в Христі, вдячність має бути нашим диханням. Подякуймо Богу за всі Його добрі дари!