У 2000 році Цзя Хайся втратив зір, а його друг Цзя Венці в дитинстві втратив руки. Однак вони віднайшли спосіб, як з цим впоратися. “Я – його руки, а він – мої очі”, – каже Хайся. Вони разом змінюють своє містечко в Китаї.

Починаючи з 2002 року, друзі відновлюють зелену зону на місці пустиря неподалік від свого дому. Хайся щодня залазить на спину Венці, і вони разом переправляються на інший берег річки. Потім Венці своїми ногами дає Хайсі лопату, а той вішає відро на палицю, яку Венці затискає між щокою та плечем. Один копає, а інший поливає. Так вони разом вже посадили понад 10000 дерев. “Працюючи разом, ми не відчуваємо себе інвалідами, – каже Хайся. – Ми команда”.

Апостол Павло порівнює церкву з тілом, для функціонування якого потрібна взаємодія між усіма органами. Якби церква була оком, то не було б слуху, якби вона була вухом, то не було б нюху (1 Кор. 12:14-17). “Око не може сказати руці: «Ти мені непотрібна»”, – говорить апостол Павло (в. 21). Кожен із нас, маючи духовні дари, відіграє свою роль у церкві (вв. 7-11, 18). Якщо об’єднуємо свої зусилля, як Цзя Хайся і Цзя Венці, ми здатні змінювати світ.

Два чоловіки об’єднують свої здібності, аби відновити зелену зону. Яка чудова ілюстрація церкви в дії!