У період золотої лихоманки в США Едвард Джексон разом з іншими золотошукачами направився в Каліфорнію. Запис у його щоденнику за 20 травня 1849 року містить скарги на виснажливу подорож, позначену хворобами і смертями. “О, не лишай мене тут, – писав він, – дозволь мені померти вдома”. Ще один золотошукач на ім’я Джон Волкер написав: “Це найбільш ризикована лотерея, яку тільки можна уявити… Нікому не раджу випробовувати долю”.
Волкер повернувся додому і досяг успіхів у фермерстві, скотарстві та політиці. Коли один з членів його родини приніс на американську телепрограму “Антикваріат” пожовклі листи Волкера, їх оцінили в декілька тисяч доларів. Телеведучий сказав: “Отже, він отримав дещо цінне під час золотої лихоманки. Листи”.
Джексон, як і Волкер, також повернувся додому. Вони обидва зрозуміли, що краще жити звичайним життям. Подумайте над словами царя Соломона про мудрість: “Блаженна людина, що мудрість знайшла… Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її” (Пр. 3:13, 18). Надбання мудрості “ліпше… від надбання срібла, і від щирого золота ліпший прибуток її” (в. 14). Мудрість цінніша за будь-які земні бажання (в. 15).
“Довгість днів – у правиці її… всі стежки її – мир” (вв. 16-17). Отже, нам треба керуватися мудрістю, а не яскравими бажаннями. Це та дорога, яку Бог благословить.
