“Пробачте”, – сказала Карен, вибачаючись за свої сльози. Після смерті чоловіка вона намагалася піклуватися про своїх дітей-підлітків. Коли брати з церкви організували для них виїзд на природу, аби якось їх розрадити і дати можливість Карен відпочити, вона розплакалась, знову й знову вибачаючись за свої сльози.
Чому так багато людей вибачаються за свої сльози? Фарисей Симон запросив Ісуса на вечерю. Під час трапези, коли Ісус був за столом, жінка, яка провадила грішний спосіб життя, принесла алебастрову пляшечку з миром. “І, припавши до ніг [Ісуса] ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила” (Лк. 7:38). Ця жінка, не вибачаючись, вільно виявляла свою любов, а потім своїм волоссям витирала Ісусу ноги. Переповнена вдячністю і любов’ю до Господа Ісуса, вона почала цілувати Йому ноги. Її вчинок дуже контрастував з діями правильного, однак холоднокровного господаря.
Реакція Ісуса? Він похвалив її за прояв великої любові і сказав, що вона “прощена” (вв. 44-48).
Ми іноді намагаємося стримати сльози вдячності, які ось-ось потечуть із наших очей. Але Бог створив нас емоційними, і ми можемо славити Його своїми почуттями. Отже, будемо без будь-яких вибачень виявляти свою любов до нашого доброго Бога, Який піклується про наші потреби і приймає нашу подяку.
