У Гарі були проблеми з рівновагою під час ходіння. Отже, лікар прописав йому фізичну терапію. На одному із занять терапевт сказав Гарі: “Ти занадто покладаєшся на те, що бачиш, навіть якщо це хибне бачення! Ти не покладаєшся в достатній мірі на інші свої системи, на те, що ти відчуваєш під ногами, на свої внутрішні сигнали, які також можуть допомогти в збереженні рівноваги”.
Слова “ти занадто покладаєшся на те, що бачиш” нагадують історію про бій молодого пастуха Давида з Ґоліятом. Філістимський воїн Ґоліят сорок днів “виступав” перед ізраїльським військом, глузливо закликаючи послати когось на двобій із ним (1 Сам. 17:16). Те, на чому люди зосереджували свою увагу, цілком природно викликало в них страх. Однак потім з’явився Давид, якого батько попросив віднести старшим братам їжу (в. 18).
Як Давид сприйняв цю ситуацію? Він поглянув на неї з вірою в Бога. Давид бачив велетня, однак вірив, що Бог здатен врятувати Свій народ. Попри свій юний вік, він звернувся до царя Саула: “Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій піде, і буде битися з отим филистимлянином” (в. 32). Потім Давид сказав Ґоліяту: “Це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку” (в. 47). Саме так Бог і зробив.
Довіра Божому характеру і Його силі допомагає нам жити вірою, а не баченням.
