Олівер Кромвель, лорд-протектор Англії, був військовим командувачем у сімнадцятому столітті. У ті часи для відомих людей було звичним мати власні намальовані портрети. І художники, які їх малювали, зазвичай уникали зображення не надто привабливих рис обличчя. Однак Кромвель не хотів мати портрет, який би йому лестив. Тому він попередив художника: “Малюй мене таким, яким я є, без жодних прикрас, інакше я тобі не заплачу”.
Художник, ймовірно, дослухався, бо на готовому портреті Кромвеля видніються дві бородавки, які б сьогодні точно відредагували перед тим, як розмістити власний портрет у соціальних мережах.
Вислів “без жодних прикрас” спонукає людей приймати себе такими, якими вони є – з усіма своїми недоліками і помилками. Інколи нам здається це занадто складним завданням. Поглянувши глибоко у своє серце, ми можемо знайти там досить непривабливі риси свого характеру.
Однак ми вдячні, що Бог прощає наші недоліки. У третьому розділі Послання до колосян апостол Павло закликає виявляти милість до інших людей. Він спонукає нас бути більш терпеливими, добрими і співчутливими навіть до тих, кого любити не легко. Павло закликає прощати інших, адже Бог простив нас (вв. 12-13). Божий приклад навчає нас любити інших так, як і Він любить нас – без жодних прикрас.
