Дізнавшись про свій жахливий діагноз (рідкісна та невиліковна форма раку мозку), Керолін віднайшла надію і мету для життя в наданні унікальної послуги – безкоштовного фотографування критично хворих дітей та їхніх родин. Фотографії поєднують у собі горе та “красу, яка, здавалося б, не повинна існувати в таких безнадійних місцях”. Керолін зазначає, що “в найважчі моменти, які тільки можна уявити, ці сім’ї вирішують любити всупереч і завдяки всьому, що відбувається”.

У понятті горя є якась неймовірна глибина, бо навіть попри спустошення ми можемо відчути надію і красу.

Більша частина книги Йова нагадує фотографію горя – чесне відображення подорожі Йова через спустошливі втрати (Йов 1:18-19). Просидівши з Йовом кілька днів, друзі спробували полегшити його скорботу і доводили, що це Божий суд. Але Йов наполягав на своїй невинності і висловив побажання, щоб його слова були навіки закарбовані: “О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані, коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!” (Йов 19:23-24).

І вони “витесані” в книзі Йова і перенаправляють нашу увагу на живого Бога (вв. 26-27), Який приходить до нас, сповнених болем, і веде крізь смерть до воскресіння.