Фома Аквінський (1225–1274) був одним із найбільш відомих захисників християнської віри. Однак усього за три місяці до своєї смерті щось змусило його припинити написання своєї фундаментальної, але так і незавершеної праці “Сума теології”. Розмірковуючи над ломленим тілом та пролитою кров’ю Спасителя, Аквінський твердив, що бачив видіння, від якого втратив дар мови. Він сказав: “Я більше не можу писати. Я бачив речі, у порівнянні з якими мої писання – ніщо”.
Ще задовго до Аквінського апостол Павло також бачив видіння. У 2-му Посланні до коринтян він описав свій досвід: “І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити” (2 Кор. 12:3-4).
Нам лишається лише розмірковувати про той океан доброти, який не можна виразити жодними словами, але який бачили апостол Павло та Аквінський. Фома Аквінський після побаченого вже не зміг завершити свою працю, бо вона не могла в повній мірі відобразити Бога, Який послав Свого Сина померти за нас на хресті. Павло, навпаки, продовжив писати, однак робив він це з усвідомленням побаченого, яке не міг висловити.
У всіх своїх стражданнях, яких Павло зазнав у служінні Христу (2 Кор. 11:16-33; 12:8-9), він міг згадувати про ту благодать і доброту, які не можна виразити словами.
