Я вперше побачила новонароджене немовля, коли ще сама була дитиною. Через своє незнання я з жахом подивилася на крихітне й зморщене дитя з лисою конусоподібною головою. Біля нас стояла мати дитини і чомусь не припиняла всіх питати: “Хіба воно не чудове?” Я згадала ту мить, коли побачила відео з молодим батьком, який ніжно співав своїй новонародженій донечці пісню: “Ти настільки красива!” Для захопленого батька ця маленька дівчинка була найкрасивішим створінням у всьому світі.

Чи дивиться Бог так само на нас? У Посланні до ефесян сказано, що ми Його “твориво”, Його шедевр (Еф. 2:10). Усвідомлюючи власні недоліки, нам може бути складно прийняти Його безмежну любов або повірити, що ми дуже цінні для Нього. Однак Бог любить нас не тому, що ми заслуговуємо Його любов (вв. 3-4); Бог любить нас, бо Він є любов (1 Ів. 4:8). Божа любов є любов’ю благодаті, і Він показав її глибину, коли через жертву Ісуса Христа оживив у Ньому нас, що були мертві в гріхах (Еф. 2:5, 8).

Божа любов постійна. Він любить недосконалих, розбитих, слабких і безладних. Якщо ми падаємо, Він поруч, щоб нас підняти. Ми – Його скарб, і дуже красиві для Нього.