Після чергового тижня виснажливих проблем зі здоров’ям я впала на диван. Мені не хотілося ні про що думати. Не хотілося ні з ким говорити. Я навіть не могла молитися. Зневіра та сумніви важким тягарем лежали на душі. Я ввімкнула телевізор і почала дивитися рекламу, де дівчинка говорила молодшому братику: “Ти чемпіон!” Вона намагалася підбадьорити його. Чим більше вона говорила, тим ширшою ставала посмішка малюка. І моя також.

Божий народ завжди боровся зі зневірою та сумнівами. Цитуючи Псалом 94, автор Послання до євреїв переконував віруючих уникати помилок ізраїльтян під час подорожі пустелею (Євр. 3:7-11). “Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого! Але кожного дня заохочуйте один одного”, – писав він (вв. 12-13).

Покладаючи надію на Христа, не будемо нехтувати ще одним дієвим засобом, який даний нам для збереження вірності – взаємним підбадьоренням у спілкуванні з іншими християнами (в. 13). Якщо одного віруючого починають долати сумніви, інший може підтримати його добрим словом і допомогти йому. Бог дає силу своєму народові, а ми можемо передавати один одному цю силу через взаємне підбадьорення.