У фільмі “Скрипаль на даху” головний герой Тев’є відверто розмовляє з Богом про те, як влаштований світ: “Ти створив багато бідних людей. Я, звичайно, розумію, що бути бідним не соромно. Однак і не почесно! Що ж поганого буде в тому, якщо мені випаде трохи більше вдачі?.. Невже порушиться великий вічний задум, якщо я стану заможним?”

За багато віків до того, як Шолом-Алейхем вклав ці слова в уста Тев’є, Агур виголосив таку ж щиру, але зовсім іншу молитву, яка збереглася для нас у Книзі приповістей. Агур просив Бога не давати йому ані бідності, ані багатства, а годувати його “хлібом, для [нього] призначеним” (Пр. 30:8). Агур знав: отримавши занадто багато, він стане пихатим і перетвориться на безбожника, який не бачить потреби в Бозі. Водночас він просив Бога не дозволяти йому збідніти, аби він не почав красти і знеславити Боже Ім’я (в. 9). Агур розумів, що його єдиним годувальником є Бог, тому й просив у Нього якраз стільки, скільки йому потрібно для щоденних потреб. Його молитва відображає бажання бути з Богом і мати задоволення, яке можна віднайти тільки в Ньому.

Нехай і в нас буде таке ж ставлення. Все, що ми маємо, дароване Богом. Стараймося мудро користуватися Його дарами і жити перед Ним із вдячністю в серці. Бо Господь дає нам не тільки необхідне, але й набагато більше.