На гаражному розпродажі я побачила різдвяну інсталяцію в зім’ятій картонній коробці. Взявши до рук фігурку немовляти Ісуса, я була вражена майстерністю виготовлення всіх деталей. Новонароджений не був просто загорнутий у ковдру і лежав із закритими очима. Ні, Його очі були відкриті, а ручки тягнулися вперед. Немовля наче казало: “Я тут!”

У цій маленькій фігурці відобразилося чудо Різдва. Бог послав на землю Свого Сина в людському тілі. Ісус зростав, як усі діти. Його маленькі ручки гралися іграшками. Згодом Його руки відкрили Тору, а пізніше працювали з деревом, поки не почалося Його служіння. Його ніжки підросли і почали носити Його містами та селами, де Він навчав і зціляв. У кінці Його земного життя ці руки та ноги були пробиті цвяхами, а Його тіло безпомічно висіло на хресті.

У Посланні до римлян 8:3 сказано: “Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі”. Якщо ми приймаємо жертву Христа, як плату за все погане, що ми зробили, і присвячуємо Йому своє життя, Господь звільняє нас від гріховного поневолення. Божий Син прийшов до нас справжнім живим Немовлям і відкрив нам шлях до примирення з Богом та до впевненості у вічному спасінні.