В одному інтерв’ю музикант, віруючий в Христа, пригадує, як його спонукали “менше говорити про Ісуса”. Чому? Вважалося, що музична група була б більш популярною і зібрала б більше коштів на допомогу бідним верствам населення, якби він перестав говорити, що вся його праця – про Ісуса. Однак він подумав і вирішив: “Моя ціль у музиці – поділитися моєю вірою в Христа… Я не зможу мовчати”. Отже, він сказав, “що його покликанням є розповсюдження вістки про Ісуса Христа”.

Перебуваючи в ще більш загрозливих обставинах, апостоли отримали схоже послання. Їх ув’язнили, втім ангел звільнив їх і звелів продовжувати звіщати іншим про нове життя в Христі (Дії 5:19-20). Коли релігійні лідери дізнались про звільнення апостолів і подальше проголошення Євангелія, вони їм докорили: “Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про… Ім’я [Ісуса] не навчати?” (в. 28).

Натомість апостоли відповіли: “Бога повинно слухатися більш, як людей” (в. 29). Лідери знову їх побили і “наказали їм не говорити про Ісусове Ймення” (в. 40). Однак апостоли раділи, що виявились гідними постраждати за Ім’я Ісуса, і “щоденно… й… безупинно навчали, і звіщали Євангелію” (в. 42). Господи, допоможи нам наслідувати їхній приклад!