Наприкінці ХІХ ст. християни в різних місцях майже одночасно почали розробляти схожі матеріали для служіння. Першим, у 1877 році, був Монреаль (Канада). У 1898 році подібна програма була запущена в Нью-Йорку. До 1922 року близько п’яти тисяч таких програм щоліта працювали в Північній Америці.
Так починалася Літня біблійна школа. Тими, хто її придумав, керувало бажання викладати Боже Слово дітям.
В апостола Павла було подібне прагнення щодо його молодого співробітника Тимофія. У посланні до нього апостол нагадував, що “Писання Богом надхнене” і здатне приготувати нас “до всякого доброго діла” (2 Тим. 3:16-17). Але його слова – це не просто дружня порада читати Біблію. Настанова Павла слідує за грізним попередженням про те, що “останніми днями настануть тяжкі часи” (в. 1). З’явиться багато фальшивих вчителів, які “ніколи не можуть прийти до пізнання правди” (в. 7). Тому важливо захистити себе Божим Словом. Воно занурює нас у пізнання Спасителя і робить мудрими “на спасіння вірою в Христа Ісуса” (в. 15).
Вивчати Біблію повинні не лише діти, а й дорослі. І не лише влітку, а щодня. “Ти знаєш з дитинства Писання святе”, – говорив Павло Тимофію (в. 15). Але навіть якщо нам не викладали Біблію в дитинстві, вчитися Божій істині ніколи не пізно. У якому б віці ми не були, біблійна мудрість спрямовує нас до Христа.
