Крістіні Россетті, поетесі та письменниці, ніщо в житті не давалося легко. Вона страждала від депресії та різних хвороб усе своє життя і тричі пережила розрив стосунків. Зрештою, вона померла від раку.
Давид увійшов у національну свідомість Ізраїлю як переможний воїн. Водночас він усе своє життя зазнавав труднощів. Наприкінці правління Давида проти нього виступив його син; до його бунту долучився довірений радник Давида і більша частина жителів країни (2 Сам. 15:1-12). Отже, Давид узяв священиків Евіятара і Садока та священний ковчег Божий, і втік з Єрусалима (вв. 14, 24).
Однак після того, як Евіятар приніс цілопалення Богу, Давид сказав священику: “Поверни Божого ковчега до міста. Якщо знайду милість у Господніх очах, і Він поверне мене, то я побачу Його та мешкання Його” (в. 25). Попри невизначеність Давид промовив: “А якщо [Бог] скаже так: Не бажаю тебе… нехай зробить мені, як добре в очах Його” (в. 26). Він знав, що може довіряти Богу.
Крістіна Россетті також довіряла Богу, і її життя закінчилось в надії. Дорога дійсно може постійно іти під гору, однак вона веде до Небесного Отця, Який очікує нас зі щирими обіймами.
