У дитинстві в нас із сестрою часто виникали конфлікти, втім один момент я пам’ятаю ще й досі. Після чергової порції образливих слів, які ми прокричали одна одній, моя сестра промовила те, що на ту мить здавалось непростимим. Спостерігаючи за посиленням ворожнечі між нами, бабуся нагадала про наш обов’язок любити одна одну. “Бог дав кожній із вас єдину сестру в житті. І ви повинні виявляти трохи поблажливості одна до одної”, – казала вона. Коли ми попросили Бога сповнити нас любов’ю і розумінням, Він допоміг нам усвідомити, як ми образили одна одну, і простити.

Дуже легко триматися за гіркоту та гнів, однак Бог бажає для нас миру, який може прийти лише тоді, коли ми попросимо Його допомогти нам позбавитись почуття обурення (Еф. 4:31). Замість того щоб приховувати ці почуття, погляньмо на Христовий приклад прощення, джерелом якого є любов і благодать, бажання бути ласкавими і милостивими, “прощаючи один одному, як і Бог через Христа [нам] простив” (в. 32). Якщо нам складно простити, згадаймо про благодать, яку Він до нас щодня виявляє. Скільки б разів ми не падали, Його милосердя ніколи не закінчиться (Плач 3:22). Бог може допомогти позбавитись гіркоти в серцях, аби нам жити в надії та приймати Його любов.