Молодий служитель студентської групи був стурбований. Його спантеличило, коли я насмілилась запитати, чи він молиться… про Боже керівництво… про Його допомогу. Чи він молиться невпинно, як спонукав апостол Павло. У відповідь молодий чоловік визнав: “Я ще не впевнений, що вірю в молитву”. Він насупився. “Або у те, що Бог слухає. Ви просто подивіться, що твориться у світі”. Цей молодий лідер “будував” служіння власними силами і, на жаль, зазнавав невдач. Чому? Він відкидав Бога.

Ісуса Христа, наріжного каменя церкви, завжди відкидали, і що найбільше вражає – це робив Його народ (Ів. 1:11). Багато людей і досі відкидають Ісуса, намагаючись будувати життя, роботу і навіть церкви на іншій основі – на власних схемах, мріях та інших ненадійних підвалинах. Втім наш добрий Спаситель – єдиний, Хто може дати силу і захист (Пс. 117:14). Дійсно, “камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем” (в. 22).

Якщо Ісус є наріжним каменем нашого життя, Він надає провід у всьому, що віруючі прагнуть для Нього зробити. Отже, ми молимось до Нього і просимо: “Господи, спаси! Господи, даруй успіх!” (в. 25). Результат? “Благословен, хто гряде у Господнє Ім’я!” (в. 26). Подякуймо Богу за те, що Він сильний і добрий!