Дослідники з Університету Еморі вирішили вивчити мозок бабусь за допомогою МРТ. Вони вимірювали реакцію жінок похилого віку на зображення, серед яких були фотографії їхніх власних дорослих дітей, онуків та сторонніх малюків. Дослідження показало, що найсильніші почуття бабусі відчували, побачивши онуків. Вчені назвали це “фактором чарівності”. До маленьких онуків бабусі відчувають сильніші почуття, ніж до своїх дорослих дітей.
Перш ніж сказати: “Дійсно так”, поміркуймо над словами Джеймса Ріллінга, який проводив дослідження: “Якщо онук усміхається, бабуся відчуває радість дитини, а якщо він плаче, їй передається його біль”.
Один із біблійних пророків ніби представляє читачам знімок почуттів Бога, Який дивиться на Свій народ:
“Господь, Бог твій… у радості буде втішатись тобою, обновить любов Свою, зо співом втішатися буде тобою!” (Соф. 3:17). В іншому перекладі сказано так: “Його серце переповниться радістю… Він голосно співатиме про тебе”. Немов любляча бабуся, Господь відчуває наш біль і поділяє нашу радість.
Коли ми журимося, згадаймо, що Господь відчуває по відношенню до нас сильні почуття. Він не байдужий і не відсторонений Бог, але Той, Хто любить нас і радіє за нас. Наблизьмося до Нього, відчуймо Його любов і послухаємо Його пісню.
