Нещодавно я натрапив на корисне слово – зимівля . Зима – це час, коли природа завмирає. Письменниця Кетрін Мей використовує слово “зимівля”, щоб описати нашу потребу у відновленні під час “морозних” сезонів життя. Я знайшов цю аналогію дуже корисною. Мій батько помер від раку. Втрата на кілька місяців позбавила мене життєвих сил. Не бажаючи сповільнювати ритм життя, я боровся з цією зимою, молячись, щоб скоріше повернулося літо.

Еклезіяст сказав: “Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом”. Є час сіяти та жати, плакати та сміятися, сумувати та танцювати (Екл. 3:1-4). Я роками читав ці слова, але розуміти їх почав лише тоді, коли в моєму житті настала зима. Ми мало можемо впливати на ці відрізки часу, але слід пам’ятати: всі вони колись закінчуються. Зробивши свою справу, вони підуть. І хоча ми не завжди розуміємо, що відбувається, Бог робить через них важливу працю (в. 11). Мій час нарікання ще не закінчився. Але прийде момент, і я тріумфуватиму. Як рослини і тварини не борються із зимою, так і мені потрібно заспокоїтись і дозволити Богу зробити необхідне оновлення.

“Господи, – молився мій друг, – зроби Свою добру працю в серці Шерідана в цей скрутний час”. Його молитва була кращою за мої. У Божих руках різні часи незмінно приносять користь. Підкоримося Його волі та шукатимемо Його оновлюючої дії кожного сезону.