В очах мого друга читалося те, що відчував і я, – страх! Ми, два підлітки, погано поводились і тепер стояли перед директором табору. Він, котрий добре знав наших батьків, з любов’ю, але твердо сказав, що вони будуть дуже розчаровані. Нам хотілося залізти під стіл. Ми гостро відчували свою відповідальність за те, що наробили.

Бог дав пророку Софонії звістку для жителів Юдеї, в якій також говорилось про відповідальність за гріх (Соф. 1:1, 6-7). Після опису судів, які Він здійснить над ворогами Юдеї (Соф. 2), Господь звернувся до Свого винного народу: “Горе місту тому ворохобному та занечищеному, місту насильникові!” (Соф. 3:1). Він був добрим і терплячим щодо них, а “вони ревно псули всі чини свої” (в. 7).

Бог бачив зачерствілі серця юдеїв, їхню духовну апатію, соціальну несправедливість і жадібність. Він збирався їх покарати. І не важливо, йшлося про князів, суддів чи пророків (вв. 3-4) – всі були винні перед Ним.

Апостол Павло писав юдейському народу свого часу: “збираєш собі гнів на день гніву та об’явлення справедливого суду Бога, що кожному віддасть за його вчинками” (Рим. 2:5-6). Але в нас, на відміну від них, є сила Христова, тому живімо так, щоб через нас прославився святий, люблячий Отець і щоб у майбутньому нам не було про що шкодувати.