“Я почуваюсь абсолютно непотрібним, – скаржився Гарольд. – Дружина померла, діти зайняті своїми сім’ями. Після обіду сиджу і розглядаю тіні на стіні”. Своїй доньці він часто казав: “Я старий, життя позаду. В мене більше немає мети. Нехай Господь забере мене”.

Але одного разу проста розмова змінила звичний перебіг думок самотнього старого. “У сусіда виникли проблеми з дітьми, ось я і почав молитися за нього, – розповідав Гарольд, – а потім якось поговорив із ним про Євангеліє. І відчув, що в мене з’явилася ціль у житті! Поки є люди, які не знають Христа, я маю розповідати їм про Спасителя”.

Це була звичайна зустріч, але Гарольд вирішив заговорити про свою віру, і життя його сусіда назавжди змінилося. У Другому посланні до Тимофія апостол Павло згадує двох жінок, яких Бог також використав, щоб змінити чиєсь життя, а саме Тимофія – молодого співробітника Павла. Лоіда, бабуся Тимофія, та Евнікія, його мати, мали “нелицемірну віру”, яка передалася молодій людині (1 Тим. 1:5). Серед повсякденних справ у звичайному домі юний Тимофій навчався вірі, яка зробила його посвяченим учнем Ісуса, а згодом і керівником церкви в Ефесі.

Скільки б років нам не було і в яких умовах ми б не знаходилися, зробімо своєю метою свідчення про Христа.