Роніта росла в релігійній сім’ї, але живих стосунків із Богом її рідні не мали. Розмови на духовні теми були відстороненими від реального життя. “Я молилася всіма молитвами, – розповідала вона, – але була далека від Бога”.

Якось Роніта вирішила почати серйозно вивчати Біблію. Повільно, але правильним шляхом дівчина приходила до рятівної віри в Ісуса Христа. “Я зрозуміла, що дізналася достатньо. Тепер потрібно просто довіритись Христу”. Але постала проблема: батько. “Тато вибухнув немов Везувій”, – згадувала Роніта.

Коли Христос ходив по землі, за Ним слідували натовпи людей (Луки 14:25). Важко сказати, чого вони хотіли від Ісуса. Але ми знаємо, що Господу були потрібні учні. А за учнівство треба платити. “Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!” – сказав Він (в. 26). А потім запитав: “Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання” (в. 28). Звичайно, Господь не мав на увазі, що нам потрібно буквально зненавидіти своїх близьких. Але цими словами Він показав, що ми повинні поставити Його вище за все інше в житті. “Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм” (в. 33).

Роніта любить свою сім’ю, але каже: “Я піду за Христом, незважаючи ні на що”. А від чого потрібно відмовитись вам заради Господа?