В один із вихідних днів березня я проводила для сестер бесіду про Марію та Марту, двох сестер із Віфанії, у яких Господь Ісус любив зупинятися з учнями (Ів. 11:5). Ми були у віддаленому місці на узбережжі Англії. Коли нас несподівано завалило снігом, учасниці сказали, що це можливість для них потренуватися сидіти біля ніг Христа, як це робила Марія. Вони хотіли зайнятися тією справою, в якій “потрібне одне” (Лк. 10:42), а саме, знаходитись поруч із Господом і навчатися в Нього.

Судячи з усього, Марта не знала заздалегідь, що Господь Ісус прийде до неї в дім. Не дивно, що вона почала метушитися і нарікати, що Марія не допомагає їй готувати частування. Але при цьому вона забула про те, що було найважливіше: вчення Христа! Господь не дорікав Марті за бажання послужити Йому, але нагадав, що вона згаяла найголовніше.

Коли ми дратуємося через несподівані перешкоди або відчуваємо себе перевантаженими безліччю справ, зупинімося і згадаймо, що в житті дійсно важливе. Уповільнимо біг, сядемо біля ніг Ісуса і попросимо Його наповнити нас Своїм життям. Будемо радіти з того, що ми є Його улюбленими учнями.