“Де моя віра? Навіть у глибині душі немає нічого, крім порожнечі і темряви… Боже, якщо ти є, будь ласка, пробач мені”.

Ви можете здивуватись, дізнавшись, хто автор цих слів. Мати Тереза. Улюблена і відома як невтомна помічниця бідних у Калькутті, вона тихо вела відчайдушну війну за свою віру впродовж п’яти десятиліть. Після її смерті в 1997 році про цю війну стало відомо, коли фрагменти її щоденника були опубліковані в книзі “Прийди та будь моїм світлом”.

Що ми робимо з нашими сумнівами або з відчуттям відсутності Бога? Ці моменти можуть дошкуляти одним віруючим більше, ніж іншим. Втім багато вірних християн можуть у певний момент свого життя переживати миті таких сумнівів.

Я вдячний, що Біблія містить чудовий приклад парадоксальної молитви, у якій висловлюється як віра, так і її відсутність. У 9-му розділі Євангелія від Марка розповідається, як Ісус зустрічається з батьком, чий син з дитинства зазнавав демонічних мук (в. 21). Коли Ісус сказав, що людина повинна мати віру (“тому, хто вірує, все можливе”, в. 23), чоловік відповів: “Вірую, Господи, – поможи недовірству моєму” (в. 24).

Це чесне і щире благання закликає тих, хто намагається впоратись із сумнівами, віддати їх Богу, вірячи, що Він може зміцнити нашу віру та міцно тримати нас, поки ми проходимо через найглибші і найтемніші долини.