На занятті по вивченню Біблії ми розбирали книгу Левит. “Я пропустив більшу частину, – зізнався я. – Не розумію, навіщо мені читати про цю проказу”.

Тоді мій друг Дейв сказав: “Я знаю людину, яка увірувала завдяки цьому тексту”. Я здивовано подивився на нього. Тоді Дейв розповів, що його друг лікар був атеїстом. Але він вирішив, що перш ніж відкидати Біблію, її варто спочатку прочитати. Розділ у книзі Левит, присвячений шкірним захворюванням, захопив його. Там містилися дивовижні подробиці про заразні та незаразні хвороби (Лев. 13:1-46), а також про те, як їх лікувати (Лев. 14:8-9). Він знав, що на той час рівень медицини був низький. Але ж у книзі Левит усе було правильно! “Не може бути, щоб Мойсей це знав”, – подумав він. Звідки він тоді отримав інформацію? Невже від Бога? Зрештою, він увірував у Христа.

Якщо деякі місця в Біблії здаються вам нудними, ви не самотні. Але все, що в ній написано, там не просто так. Бог дав цю книгу ізраїльтянам, щоб вони знали, як жити з Ним та для Нього. Дізнаючись більше про стосунки між Богом та Його народом, ми дізнаємося більше про Бога.

“Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності”, – писав апостол Павло (2 Тим. 3:16). Отже, читаймо його від початку до кінця. У тому числі і книгу Левит.