Одного разу в дитинстві мій тепер вже дорослий син Ксав’єр широко розкинув руки і сказав: “Я ось так тебе люблю”. У свою чергу я розкинула свої довші руки і сказала: “А я ось так тебе люблю”. У відповідь Ксав’єр промовив: “А я полюбив тебе першим”. Я похитала головою. “Я полюбила тебе ще тоді, коли Бог поклав тебе в мій животик”. Очі Ксав’єра розширились. “Ти виграла”. “Ні, ми обоє виграли, – сказала я, – тому що Ісус першим полюбив нас обох”.

Поки Ксав’єр готується до народження свого первістка, я молюся, щоб вони мали сильну любов один до одного. Натомість я, готуючись стати бабусею, дивуюся, наскільки сильно я полюбила свого онука ще з тієї миті, коли Ксав’єр і його дружина сповістили нам, що чекають на дитину.

Апостол Іван стверджував, що любов Ісуса до нас дає нам здатність любити Його та інших (1 Ів. 4:19). Розуміння того, що Він нас любить, дає нам відчуття безпеки, яке поглиблює наші особисті стосунки з Ним (вв. 15-17). Усвідомлюючи глибину Його любові (в. 19), ми можемо зростати в любові до Нього і проявляти її в інших стосунках (в. 20). Ісус не тільки допомагає нам виявляти любов, але і наказує нам це робити: “І ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив” (в. 21). Господь завжди виявляє більшу любов, ніж ми. Як би ми не намагались, все одно не можемо перевершити Бога!