“Чудовисько” з роману Мері Шеллі “Франкенштейн” – один з найвідоміших літературних персонажів, який полонить нашу культурну уяву. Однак уважні читачі улюбленого роману знають, що можна навести вагомі аргументи на користь того, що Шеллі насправді зображує монстром самого Віктора Франкенштейна, схибленого вченого, який, створивши розумну істоту, відмовляє їй у будь-якому керівництві, товаристві чи надії на щастя, що, здавалося б, гарантує занурення істоти у відчай та лють. Під час зустрічі з Віктором його створіння нарікає: “Ти, мій творець, розірвав би мене на шматки і тріумфував”.

Писання показує, наскільки іншим є справжній Творець з незмінною і невтомною любов’ю до Свого творіння. Бог творив не з примхи. Він з любові створив прекрасний і “вельми добрий” світ (Бут. 1:31). І навіть коли людство відвернулося від Бога, обравши замість Нього жахливе зло, Божа прихильність і любов до людства не змінилися.

Як Ісус пояснив Никодиму, Божа любов до Свого творіння була настільки великою, що Він був готовий віддати навіть найдорожче – “Сина Свого Однородженого” (Ів. 3:16). Ісус приніс Себе в жертву, взявши на Себе наслідки наших гріхів, аби “кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя” (в. 15).

У нас є Творець, Якому ми можемо довірити свої серця і життя.