Ісус першим полюбив нас
Одного разу в дитинстві мій тепер вже дорослий син Ксав’єр широко розкинув руки і сказав: “Я ось так тебе люблю”. У свою чергу я розкинула свої довші руки і сказала: “А я ось так тебе люблю”. У відповідь Ксав’єр промовив: “А я полюбив тебе першим”. Я похитала головою. “Я полюбила тебе ще тоді, коли Бог поклав тебе в мій животик”. Очі Ксав’єра розширились. “Ти виграла”. “Ні, ми обоє виграли, – сказала я, – тому що Ісус першим полюбив нас обох”.
Моліться і пильнуйте
У духовних битвах християни повинні серйозно ставитись до молитви. Одна жінка зі штату Флорида зрозуміла, наскільки небезпечною може бути нерозумна молитва. Коли вона молилася, то заплющувала очі. Але одного разу, перебуваючи за кермом і молячись (із заплющеними очима!), вона не зупинилася на знак “Стоп”, пролетіла перехрестя і в’їхала в подвір’я одного домовласника. Потім вона безуспішно намагалася з’їхати з газону. Хоча жінка фізично не постраждала, але їй було виписано штраф за необережне водіння і пошкодження майна. Цей молитовний воїн пропустив ключове слово у вірші Ефесян 6:18 – “пильнуйте”.
Ангели-охоронці
Бев змушена була проходити медичне обстеження за обстеженням; від цього вона ставала перевантаженою і втомленою. Лікарі занепокоїли жінку, коли сказали, що шукають в її тілі онкологію. Щодня Бог вірно підбадьорював її обітницями Своєї присутності та постійного миру, коли вона зверталась до Нього або читала Біблію. Жінка намагалася впоратись з невизначеністю і вчилася довіряти все Богу. Одного ранку Бев натрапила на вірш із книги Вихід, у той час як вона готувалася до серйозної операції: “Ось Я посилаю Ангола перед лицем твоїм, щоб він охороняв у дорозі тебе” (Вих. 23:20).
Бур’яни клопоту
Посадивши кілька насінин у своєму дворі, я стала чекати на результати. Прочитавши, що насіння має зійти через десять-чотирнадцять днів, я часто перевіряла, поливаючи їх. Незабаром я побачила кілька зелених листочків, що пробивалися крізь ґрунт. Однак моя ілюзія швидко розвіялась, коли мій чоловік сказав, що то бур’яни. Він заохотив мене швидко вирвати їх, аби вони не заглушили рослини, які я намагалася виростити.
Спільне служіння
Рятувальники об’єдналися, щоб допомогти двом чоловікам, які застрягли на острові в Мікронезії. Була необхідна злагоджена командна робота, оскільки поширена на той час хвороба вимагала від них обмеження контактів один з одним. Пілот, який першим помітив вигнанців, зв’язався по радіо з кораблем австралійських ВМС, що знаходився неподалік. Корабель надіслав два гелікоптери, які доставили їжу, воду та медикаменти. Пізніше прибула берегова охорона США, щоб перевірити, як там чоловіки, і доставити радіостанцію. Зрештою, мікронезійський патрульний катер доставив їх до місця призначення.
Бог – мій помічник
Мій друг Рейлі наближається до свого 85-го дня народження! Ще з моменту нашої першої розмови понад 35 років тому він для мене завжди був джерелом натхнення. Коли він нещодавно розповів, що після виходу на пенсію завершив рукопис книги і розпочав ще одну ініціативу в служінні, я був заінтригований, однак не здивований.
Об’єднане різноманіття
У своєму есе “Служіння і спектр” професор Даніель Боумен-молодший пише про складність прийняття рішень стосовно того, як служити в церкві людині з аутизмом. Він пояснює: “Люди з аутизмом повинні кожного разу прокладати новий шлях вперед, унікальний шлях, який враховує… розумову, емоційну та фізичну енергію… час на усамітнення/перезарядку; сенсорні можливості та рівень комфорту… час доби; чи цінують нас за наші сильні сторони і чи пристосовуються до наших потреб, а не виключають через уявні недоліки; і багато іншого”.
