Будучи підлітками, ми з сестрою не розуміли рішення мами прийняти Ісуса як свого Спасителя. Проте ми не могли не помітити тих змін, які в ній відбулися. Вона стала спокійною, мирною та радісною, і почала вірно служити в церкві. Мама настільки прагнула вивчати Біблію, що вступила до семінарії і, зрештою, закінчила її. Через декілька років після рішення мами прийняти Христа моя сестра також стала християнкою. А ще через декілька років я також довірилась Ісусу і почала Йому служити. Пройшло багато років, і до нас приєднався батько, який також повірив у Христа. Рішення мами створило хвилеподібний ефект, що змінив життя наших близьких і далеких родичів.

Коли апостол Павло писав свого останнього листа Тимофію і заохочував його до наполегливості у вірі в Ісуса, то відзначив духовну спадщину Тимофія. “Я приводжу на пам’ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона оселилась” (2 Тим. 1:5).

Мами і бабусі, ваші рішення можуть вплинути на наступні покоління.

Як чудово, що мама і бабуся Тимофія допомогли плекати його віру, аби він міг стати Божою людиною.

Отже, вшануймо матерів, які прийняли рішення іти за Ісусом, і залишмо духовну спадщину для наших близьких!