Минуло багато років відтоді, як ми покинули містечко в штаті Орегон, де зростала наша родина. Там у нас залишились чудові спогади, і нещодавній візит нагадав деякі моменти: футбольні ігри наших дівчат, наш старий дім, церковні зібрання та мексиканський ресторан наших друзів. Місто змінилося, але в ньому було достатньо знайомого, щоб викликати в нас бажання повернутися знов.

Коли ізраїльтяни вирушили у вигнання до Вавилону, вони сумували за знайомими людьми, пам’ятками та культурою. Вони забули, що були вигнані за бунт проти Бога. Отож, коли фальшиві пророки сказали вигнанцям, що вони повернуться додому через два роки (Єр. 28:2-4; 29:8-9), то знайшли сприйнятливу аудиторію.

Однак Бог засудив цих фальшивих пророків та їхні фальшиві обіцянки. “Нехай не зводять вас ваші пророки, що серед вас” (Єр. 29:8). У Нього були плани стосовно Його народу, “щоб дати [йому] будучність та надію” (в. 11). Попри складність, важкість та незвичність обставин, Бог був поряд зі Своїм народом. Він сказав вигнанцям: “І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем” (в. 13). Бог поверне їх “до того місця, звідки [їх]… був вигнав” (в. 14), але у визначений Ним час.

Ностальгія грає з розумом злий жарт, викликаючи сум за тим, що колись було. Не пропустіть те, що Бог робить прямо зараз. Він виконає Свої обітниці.