Одного вечора я помітила акуратні рядки на пустирі біля мого будинку. Кожен ряд містив маленькі зелені листочки, з яких визирали крихітні бутони. Наступного ранку я навіть зупинилась, коли побачила, що на ділянці проростають прекрасні червоні тюльпани.

Минулої осені група людей висадила сто тисяч цибулин на порожніх ділянках у південній частині Чикаго. Вони обрали червоний колір, щоб показати, як застосування “червоної межі” (дискримінаційної практики при кредитуванні банками) вплинуло на райони, де мешкають переважно меншини. Тюльпани символізували будинки, які б могли стояти на цих ділянках.

Божий народ пережив багато випробувань – від вигнання з рідної землі до дискримінації на кшталт “червоної межі”. Але ми все ще можемо віднайти надію. Пророк Ісая нагадує Ізраїлю, що Бог їх не залишить. Він дасть їм “оздобу” замість попелу. Навіть бідним будуть “благовістити” (Іс. 61:1). Бог обіцяв замінити дух відчаю на “одежу хвали”. Усі ці образи вказують на Божу велич і приносять радість людям, які, зрештою, стануть “дубами праведності” (в. 3).

Ці тюльпани також показують, що Бог навіть з бруду та дискримінації може створити велич. Я з нетерпінням чекаю кожної весни побачити ті тюльпани, а ще більше – відроджену надію в моєму районі та інших громадах.