Ми з друзями збиралися виконати один із пунктів нашого списку бажань – похід до Великого Каньйону. Однак вже на початку нашого походу ми замислились: чи нам вистачить води, запаси якої, зрештою, швидко вичерпались; а до краю каньйону було ще далеко. Нам стало важко дихати. Потім ми завернули за ріг, і сталося те, що ми вважаємо дивом. Ми побачили три пляшки з водою, заховані в ущелині скелі, із запискою: “Я знав, що вам це знадобиться. Насолоджуйтесь!” Ми здивовано подивилися один на одного, прошепотіли подяку Богу, зробили пару таких необхідних нам ковтків, а потім вирушили на останній відрізок свого шляху. Я ніколи в житті не відчував такої спраги і водночас такої вдячності.
Псалмоспівець не був у Великому Каньйоні, однак він напевно знав, як поводиться олень, коли його мучить спрага і коли він, можливо, наляканий. Слово “лине” (Пс. 41:2) говорить про спрагу такої міри, що якщо ви її не втамуєте, то можете померти. Автор прирівнює ступінь спраги оленя до свого прагнення до Бога: “Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя” (в. 2).
Бог є нашою постійною допомогою. Ми прагнемо Його, бо Він приносить нову силу та свіжість у наше втомлене життя, споряджаючи нас для всього, що чекає на нас у дорозі.
