Здається, що “вподобайки” – ті маленькі сердечка чи пальці вгору на Facebook – завжди були з нами. Але виявляється, що цей віртуальний символ схвалення з’явився лише у 2009 році.

Дизайнер “вподобайок” Джастін Розенштейн казав, що хотів допомогти створити “світ, у якому люди піднімають один одного, а не знищують”. Втім згодом Розенштейн зауважив, що його винахід, можливо, спричинив нездорову залежність користувачів від соціальних мереж.

Я ж вважаю, що винахід Розенштейна відображає нашу вроджену потребу в самоствердженні та зв’язках. Ми хочемо впевнитись, що інші знають нас, помічають нас, і ми їм подобаємось. “Вподобайка” – це досить нове поняття. Втім наше бажання пізнавати та бути пізнаними таке ж давнє, як і створення людини Богом.

Проте кнопка “подобається” не зовсім виконує свою роботу, чи не так? На щастя, ми служимо Богу, чия любов набагато глибша, ніж цифровий символ. У Книзі пророка Єремії ми бачимо Божий глибокий зв’язок із пророком, якого Він покликав до Себе. “Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив” (Єр. 1:5).

Бог знав пророка ще до його зачаття і призначив для життя, сповненого сенсу та місії (вв. 8-10). Бог і нас закликає до цілеспрямованого життя, коли ми пізнаємо Отця, Який так близько знає нас і любить.