Коли маленький син проходив черговий етап лікування, пов’язаного з м’язовою дистрофією, Кері захотілось відволіктися від проблем своєї родини і зробити щось корисне для когось іншого. Тому вона зібрала взуття свого сина, яке стало для нього замалим, однак було в хорошому стані, і пожертвувала на служіння. Її пожертва спонукала друзів, членів родини і навіть сусідів долучитися до цієї ініціативи, і незабаром було зібрано більше двохсот пар взуття!
Хоча мета збору взуття полягала в тому, щоб благословити інших, Кері відчувала, що найбільше благословіння отримала саме її родина: “Увесь цей досвід дійсно підняв наш дух і допоміг нам зосередитись на зовнішньому світі”.
Апостол Павло розумів, наскільки важливо для послідовників Ісуса виявляти щедрість. По дорозі в Єрусалим Павло зупинився в Ефесі. Він знав, що це, ймовірно, буде його остання зустріч з віруючими церкви, яку він там заснував. У своєму прощальному зверненні до пресвітерів Павло нагадав, наскільки старанно він служив Богу (Дії 20:17-20), і заохотив їх робити те ж саме (в. 35). На завершення він процитував слова Ісуса: “Блаженніше давати, ніж брати” (в. 35).
Господь хоче, аби ми жертвували щиро і смиренно (Лк. 6:38). Якщо довіряємо Його керівництву, Він дасть нам можливості для цього, і ми будемо здивовані радістю, яку відчуємо.
