Чоловікам у групі з вивчення Біблії було майже по 80 років, тому я був здивований, коли дізнався, що вони все ще намагаються позбутися хтивості. Битва, яка почалася в їхній молодості, тривала й досі. Кожного дня вони обіцяли слідувати за Ісусом і просили прощення за ті моменти, коли їм це не вдавалося.

Нас може дивувати, що побожні чоловіки на пізньому етапі життя все ще намагаються подолати такі спокуси. Ідолом є все, що хоче зайняти місце Бога в нашому житті, і такі речі можуть з’являтися ще довго після того, як ми вважаємо, що їх вже немає.

Яків був врятований від свого дядька Лавана та брата Ісава. Він повертався до Бет-Елу, щоб вклонитися Богу і подякувати за Його численні благословіння, однак його родина й досі зберігала чужоземних богів, яких Якову довелося знищити (Бут. 35:2-4). Після того, як Ізраїль переміг своїх ворогів та оселився в Ханаані, Ісус Навин все ще повинен був закликати народ: “А тепер покиньте чужих богів, що серед вас, і прихиліть своє серце до Господа” (Єг. 24:23). Мелхола, дружина царя Давида, ймовірно, зберігала ідолів, бо одного з них вона поклала в ліжко Давида, аби обманути воїнів, які прийшли його вбити (1 Сам. 19:11-16).

Ідоли зустрічаються частіше, ніж ми думаємо. Спокуси звернутися до них будуть приходити, але Боже прощення сильніше. Отже, направимо свої серця до Ісуса і відвернемося від своїх гріхів.