У позашкільному біблійному клубі, де моя дружина Сью служить раз на тиждень, учнів попросили пожертвувати гроші на допомогу дітям в охопленій війною Україні. Приблизно через тиждень, після того як Сью розповіла нашій одинадцятирічній онуці Меггі про цей проєкт, ми отримали від неї поштою конверт. У ньому було $3,45 і записка: “Це все, що я маю для дітей в Україні. Пізніше вишлю більше”.
Сью не пропонувала Меггі допомогти, але, можливо, її спонукав зробити це Господь. І Меггі, яка любить Ісуса і прагне жити для Нього, відгукнулась.
Ми можемо багато чому навчитися, коли думаємо про цей маленький дарунок від щирого серця. У ньому відображені деякі настанови стосовно дарування, надані Павлом у 2-му Посланні до коринтян (2 Кор. 9). По-перше, апостол закликав нас сіяти “щедро” (в. 6). Дарувати “все, що маю”, – безумовно, щедрий дар. Павло також писав, що наші дари слід давати з радістю, відповідно до Божого проводу і нашої здатності, а “не з примусу” (в. 7). Крім того, він згадав і про цінність дарів “вбогим” (в. 9), процитувавши Псалом 111:9 .
Коли випадає нагода зробити дарунки, запитаймо, якого відгуку Бог чекає від нас. Якщо ми щедрі й радісно спрямовуємо свої дари на потреби нужденним, то через свій дар чинимо “Богові дяку” (2 Кор. 9:11). Це дар від щирого серця.
