Ірландський поет Вільям Єйтс хотів бути похованим “під Бен-Бульбеном”, величною горою з плоскою вершиною, на честь якої він назвав один зі своїх останніх віршів. Останній рядок вірша викарбуваний на його надгробку: “Поглянь холодним оком на життя, на смерть. Вершнику, їдь вперед!”
Існує багато спекуляцій стосовно значення цього рядка. Можливо, це визнання поетом реальності життя і смерті. Як би там не було, бажання Єйтса про те, де його поховати і що написати на його надгробку, було виконане. Однак холодна правда полягає в тому, що життя продовжується і без нас, байдуже ставлячись до нашого відходу.
У важкі часи в історії Юдеї “управитель” Шевна зробив собі гробницю, аби залишити після себе спадщину. Однак Бог через пророка Ісаю сказав йому: “Що ти тут маєш, і хто тут у тебе, що гроба для себе тут видовбав? Ти вирубав на висоті свого гроба, ти видовбав в скелі оселю собі” (Іс. 22:16). Далі пророк сказав: “[Бог] звине тебе на клубок, і кине, як кулю, у землю простору, і там ти помреш” (в. 18).
Шевна не зрозумів суті. Важливо не те, де ми поховані, а те, кому ми служимо. Ті, хто служать Ісусу, мають цю незмірну втіху: “Блаженні ті мертві, хто… вмирає в Господі” (Об. 14:13). Ми служимо Богу, Який ніколи не байдужий до нашого “відходу”. Він очікує нашого приходу і вітає нас удома!
