Коли Холлі Кук переїхала до Лондона на роботу, то в неї не було жодних друзів. Її вихідні були нерадісними. Це місто очолює рейтинг найсумніших міст світу. Згідно з глобальним опитуванням, 55 відсотків лондонців вважають себе самотніми, тоді як у сусідньому Лісабоні таких лише 10 відсотків.
Заради спілкування з іншими людьми Холлі переступила через власні страхи і створила групу в соціальних мережах під назвою “Лондонський клуб самотніх дівчат”, до якої приєдналося близько тридцяти п’яти тисяч осіб. Під час зустрічей малими групами, що відбуваються раз на декілька тижнів, пропонується проведення пікніків у парку, уроків малювання, ювелірних майстер-класів і навіть прогулянок з цуценятами на свіжому повітрі.
Проблема самотності не нова. Однак є Той, Хто може зцілити наше почуття ізольованості. За словами Давида, наш вічний Бог “самітних уводить до дому, витягує в’язнів з кайданів” (Пс. 67:7). Просити Бога допомогти нам знайти друзів-християн – це святий привілей. Давид додає: “Сиротам батько й вдовицям суддя, – то Бог у святому мешканні Своїм” (в. 6). “Благословенний Господь, – тягарі Він щоденно нам носить, Бог – наше спасіння” (в. 20).
Якого ж Друга ми маємо в Ісусі! Він дарує нам вічних друзів, починаючи зі Своєї постійної та славної присутності з нами. Холлі каже: “Час, проведений із друзями, корисний для душі”.
