Коли під час Другої світової війни будівля Палати громад Великої Британії зазнала бомбардування, прем’єр-міністр Уїнстон Черчилль заявив, що вони повинні відбудувати її відповідно до початкового проєкту. Будівля має бути невеликою, щоб дебати проходили віч-на-віч. Вона має бути довгастою, а не напівкруглою, щоб політики могли “пересуватися навколо центру”. Це дозволило зберегти британську партійну систему, де ліві та праві знаходилися один навпроти одного. “Ми формуємо наші будівлі, а потім вони формують нас”, – підсумував Черчилль.

Бог, схоже, діє таким чином. Вісім розділів книги Вихід (рр. 24–31) містять настанови стосовно будівництва скинії, а інші шість розділів (рр. 35–40) описують, як Ізраїль це робив. Коли ізраїльтяни входили у двір скинії, їх засліплювало блискуче золото і барвисті завіси скинії (Вих. 26:1, 31-37). Жертівник цілопалення (Вих. 27:1-8) та умивальниця (Вих. 30:17-21) нагадували їм про ціну їхнього прощення. Скинія містила світильник (Вих. 25:31-40), стіл для хліба (Вих. 25:23-30), жертівник для кадіння (Вих. 30:1-6) і ковчег заповіту (Вих. 25:10-22). Кожна річ мала велике значення.

Сьогодні Бог не дає нам детальних інструкцій щодо нашого місця служіння, але наше поклоніння не є менш важливим. Наше життя має бути скинією, встановленою для Божого перебування в ній. Отже, нехай все, що ми робимо, нагадує нам про те, Ким Він є і що Він робить.