Сьюзі плакала, сидячи біля лікарняної палати інтенсивної терапії. Хвилі паралізуючого страху захльостували її. Крихітні легені її двомісячної дитини були наповнені рідиною, і лікарі сказали, що роблять все можливе, щоб врятувати немовля, але не давали жодних гарантій. За її словами, у той момент вона “відчула ніжний поштовх Святого Духа, який нагадав їй про поклоніння Богу”. Не маючи сил співати, вона вмикала пісні прославлення на своєму телефоні протягом наступних трьох днів у лікарні. Поклоняючись, Сьюзі знайшла надію і мир. Сьогодні вона каже, що цей досвід навчив її, що “поклоніння не змінює Бога, але воно точно змінює нас”.
Зіткнувшись з відчайдушними обставинами, Давид звернувся до Бога в молитві і поклонінні (Пс. 29:9). Один із коментаторів зазначає, що псалмоспівець молився “про благодать, яка дається у хвалі та перетворенні”. Бог перемінив Давидів “плач… на радість”, і він виголошує: “Повік славити буду Тебе” (вв. 12-13). Хоча в болісні часи буває важко прославляти Бога, але хвала може призвести до змін – від відчаю до надії, від страху до віри. І Він може використовувати наш приклад, щоб підбадьорювати та змінювати інших (вв. 5-6).
По милості Божій здоров’я дитини Сьюзі повністю відновилось. Отже, Господь може преобразити нас і наповнити новою радістю (в. 12), якщо ми поклоняємось Йому навіть попри наш біль.
