Першокласник зателефонував на номер екстреної допомоги. Йому відповів оператор. “Мені потрібна допомога”, – сказав хлопчик. Оператор почав допомагати, аж поки не почув, як до кімнати увійшла мати хлопця і запитала: “Джонні, що ти робиш?” Хлопець пояснив, що не може зробити домашнє завдання з математики, тому він зробив саме те, чого навчила його мама, коли йому потрібна допомога. Він зателефонував на службу 911. Для Джонні його поточна потреба кваліфікувалась як надзвичайна ситуація. Для співчутливого слухача допомога хлопчику у виконанні домашнього завдання була головним пріоритетом у той момент.
Коли псалмоспівець Давид потребував допомоги, то сказав: “Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, – нехай знаю, коли я помру” (Пс. 38:5). Він казав: “Надія моя – на [Бога]” (в. 8). Отже, Давид просив Бога почути його благання і відповісти на нього (в. 13). Також він просив: “Відверни гнів від мене” (в. 14). Хоча потреби Давида залишаються невисловленими у Псалмі, але він вірить, що Бог завжди буде з ним, чутиме і відповідатиме на його молитви.
Впевненість у Божій незмінності допомагає нам впоратися з нашими мінливими почуттями, стверджуючи при цьому, що для незмінного Бога немає занадто великих або занадто малих прохань. Він чує нас, піклується про нас і дає відповідь на кожну нашу молитву.
