Навіть коли в житті Джонні Кеш, легенди кантрі-музики, наближався час його смерті, він був сповнений рішучості продовжувати займатися музикою. Його останній альбом був записаний в останні місяці життя. Заголовна пісня, версія гімну Клода Елі у виконанні Кеша, дає уявлення про його останні думки, коли ми чуємо, як він співає про свою надію на воскресіння. Його знаменитий глибокий голос, хоч і ослаблений через погіршення здоров’я, проголошує потужне свідчення віри.
Надія Джонні полягала не лише в тому, що Ісус воскрес уранці Великодньої неділі. Він вірив, що одного дня його власне фізичне тіло також воскресне, і він повернеться до вічного життя.
Це важлива істина, яку потрібно стверджувати, тому що навіть за часів апостола Павла люди заперечували майбутнє тілесне воскресіння. Павло рішуче розкритикував їхні аргументи, написавши: “Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес! Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша” (1 Кор. 15:13-14).
Так само, як могила не змогла утримати тіло Ісуса, одного дня всі, хто вірить у Його воскресіння, “оживуть” (в. 22). І в наших воскреслих тілах ми будемо насолоджуватись вічністю разом з Ним на новій землі. І це привід для того, щоб співати!
