Будучи найкращими сусідками одна для одної, моя мама і місіс Санчес стали ще й дружніми суперницями. Щопонеділка вони змагались, хто з них першою розвісить свіжовипрану білизну на мотузках у дворі. “Вона знову мене випередила!” – казала моя мама. Втім наступного тижня першою вже могла бути моя мама, і вони обидві насолоджувалися своїм дружнім щотижневим змаганням. За десять років сусідства вони також ділилися одна з одною мудрістю, історіями та надією.

Біблія з великою теплотою говорить про чесноти такої дружби. “Правдивий друг любить за всякого часу”, – зауважив Соломон (Пр. 17:17). Він також зазначав: “Солодкий нам друг за душевну пораду” (Пр. 27:9).

Нашим великим Другом, безумовно, є Господь Ісус. Закликаючи Своїх учнів до справжньої дружби, Він навчав: “Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх” (Ів. 15:13). Наступного дня Він саме це і зробив, померши на хресті. Ісус також сказав учням: “А вас назвав друзями Я, бо Я вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця” (в. 15). Потім Він додав: “Це Я вам заповідую, – щоб любили один одного ви” (в. 17).

Цими словами Ісус “підносить Своїх слухачів”, як сказав філософ Ніколас Вольтерсторф, зі скромних людей до рівня друзів та довірених осіб. У Христі ми вчимося дружити з іншими. Який же в нас Друг, що навчив нас такої любові!