Вдячна відповідь
С ира риба і дощова вода. Австралійський моряк на ім’я Тімоті протягом трьох місяців живився лише цими харчами. Він вже втрачав надію, дрейфуючи за 1200 миль від найближчої суші в Тихому океані. Однак потім екіпаж мексиканського риболовного судна помітив його зламаний човен і врятував його. Пізніше схудлий і знесилений чоловік сказав: “Я дуже вдячний капітану і риболовецькій компанії, які врятували мені життя!”
Судовий позов
Один чоловік подав у суд позов на Бога. Він стверджував, що Бог був “особливо недобрий” до нього і виявив “дуже негативне ставлення”. Головуючий суддя відхилив цей позов, заявивши, що чоловік потребує допомоги не від суду, а від лікаря-психіатра. Правдива історія: з гумором, але й сумна.
Прощені Богом
Напередодні національного свята Дня подяки президент США вітає двох індичок у Білому домі, перш ніж дарувати їм президентське помилування. Замість того, щоб стати головною стравою традиційного обіду на День подяки, індички безпечно доживатимуть решту свого життя на фермі. Хоча птахи не можуть осягнути даровану їм свободу, ця незвичайна щорічна традиція підкреслює життєдайну силу помилування.
Яскраве світло Христове
Коли на вулицях Хайленд-Парку, штат Мічиган, зникло світло, там прокинулось прагнення до іншого джерела світла – сонця. Місту не вистачало коштів, аби розрахуватися з комунальною компанією. Енергетики вимкнули вуличне освітлення і витягли лампочки з 1400 ліхтарів. Це залишило мешканців у небезпеці та темряві. “Ось іде пара дітей, вони йдуть до школи, – сказав місцевий житель знімальній групі новин. – Тут немає освітлення. Їм доводиться просто ризикувати, ідучи вулицею”.
Співпраця з Богом
Моя подруга та її чоловік не могли зачати дитину. Лікарі порекомендували їй пройти відповідну медичну процедуру. Але вона вагалася: “Хіба молитви не достатньо для вирішення нашої проблеми? Чи дійсно мені потрібно робити цю процедуру?” Моя подруга намагалася зрозуміти, яку роль відіграють людські дії в тому, щоб побачити, як діє Бог.
Вдячність попри випробування
Я молюся за колегу-письменницю і слідкую за публікаціями в інтернеті стосовно її боротьби з раком. Вона ділиться новинами про свій фізичний біль та труднощі, а також молитовними проханнями та прославленням Бога. Приємно бачити її мужню посмішку, чи то в лікарні в очікуванні терапії чи то вдома в косинці, бо з голови випадає волосся. З кожним випробуванням вона не перестає заохочувати інших довіряти Богу.
Зміна характеру
Родина зібралася біля ліжка Домініка Бухура, знавця граматики сімнадцятого століття, який помирав. Зробивши останній подих, він, за переказами, промовив: “Я ось-ось помру або вже помираю; будь-який вираз буде правильним”. Кому на смертному одрі може бути діло до граматики? Тільки тому, хто присвятив граматиці все своє життя.
