Будучи молодою християнкою, я взяла до рук свою нову Біблію і прочитала знайоме місце: “Просіть – і буде вам дано” (Мт. 7:7). У коментарі пояснювалось, що насправді ми повинні просити Бога про те, щоб наша воля співпадала з Його волею. Прагнучи виконання Його волі, ми будемо впевнені, що отримаємо те, про що просимо. Для мене це була нова концепція, і я молилася про те, щоб Божа воля виконувалася в моєму житті.

Пізніше того ж дня я напрочуд зраділа можливості отримати роботу, від якої я вже подумки відмовилась, і згадала про свою молитву. Можливо, те, про що я не думала, насправді було частиною Божої волі для мого життя. Я продовжувала молитися і врешті-решт погодилась на цю роботу.

У набагато глибший і вічно значущий момент Ісус показав нам приклад для наслідування. Перед тим, як Його зрадили і заарештували, Він молився: “Отче, як волієш, – пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте – не Моя, а Твоя нехай станеться воля” (Лк. 22:42). Молитва Христа була сповнена страждань і мук, оскільки Він стикався з фізичним і душевним болем (в. 44). І все ж Він був здатний ще пильніше молитися.

Божа воля в моєму житті стала моєю головною молитвою. Це означає, що я можу бажати речей, про які навіть не знаю чи потребую їх. Робота, яку я спочатку не хотіла, стала початком мого шляху в християнському книговиданні. Озираючись назад, я вірю, що Божа воля була виконана.