У романі “Про благодать” розповідається, як Девід Вінклер прагне знайти свою доньку, яка зникла, а Герман Шилер – єдина людина, яка може йому в цьому допомогти. Втім є один нюанс. Донька Девіда народилася від його роману з дружиною Германа, і Герман попередив його, щоб він більше ніколи не зв’язувався з ними.

Минули десятиліття, перш ніж Девід написав Герману, вибачаючись за те, що він колись зробив. “У моєму житті з’явилася порожнеча, бо я так мало знаю про свою доньку”, – написав він, благаючи про будь-яку інформацію щодо неї.

Як ми повинні поводитися з тими, хто нас скривдив? Це питання постало перед ізраїльським царем після того, як вороги дивовижним чином потрапили до його рук (2 Цар. 6:8-20). “Чи побити їх?” – запитує він пророка Єлисея. Проте Єлисей відповідає: “Не вбивай… Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п’ють, і нехай ідуть до свого пана” (вв. 21-22). Завдяки цьому прояву благодаті Ізраїль знайшов мир зі своїми ворогами (в. 23).

Зрештою, Герман відповідає на лист Девіда, запрошує його до себе додому і готує йому їжу. “Господи Ісусе, – молиться він перед їжею, – дякую Тобі, що Ти доглядав за мною та Девідом усі ці роки”. Він допомагає Девіду знайти його дочку, а згодом рятує йому життя. В Божих руках наші вчинки милосердя по відношенню до тих, хто нас скривдив, часто обертаються благословінням для нас самих.