Псалом 29:5-13
На відміну від інших членів родини, які не можуть дочекатися катання на гірських лижах, я не прагну приходу зими. Коли випадає перший сніг, я одразу починаю рахувати, скільки місяців залишилось до кінця зими в Мічигані.
Уявіть собі вигаданий Клайвом Льюїсом світ Нарнії, в якому на протязі багатьох сотень років царювала вічна зима. Холод, мокрий сніг, відсутність будь-якої надії на прихід весни, яка б позбавила спогадів про крижаний вітер і гори білого снігу. Однак гірше за все те, що в Нарнії ніколи не було Різдва. Завжди зима і ніколи Різдва! Для мене найкращим періодом зими є час очікування, радості та дива Різдва. Життя похмуре, якщо вам немає чого очікувати.
Є люди, чиї душі сковані вічним холодом. Життєві труднощі заморозили їхні серця. Розчарувавшись у житті, вони щодня відчувають відчай. Але не все втрачено. Псалмоспівець пише: “Буває увечорі плач, а радість на ранок” (Пс. 29:6). У найпохмуріші миті життя Бог прагне перемінити наш плач на радість (в. 12).
Давид писав: “Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу” (Пс. 93:19). Якщо ви кличете до Бога у період “заморожуючої душу зими”, то можете відчути в серці радість народженого Христа.
Відчуйте радість очікування.
Оберіть іншу історію:
