Маленькі чудеса
Під час весільної церемонії наш сором’язливий друг Дейв стояв у кутку, стискаючи загорнутий у тканину довгий предмет. Коли настала його черга презентувати свій подарунок, він простягнув його нам. Ми з Еваном розгорнули пакунок і побачили вирізаний вручну шматок дерева з ідеальними концентричними колами всередині і з вигравіруваним на ньому текстом: “Деякі Божі чудеса є маленькими”. Ця дошка висить у нашому домі протягом сорока п’яти років і нагадує нам знову і знову, що Бог діє навіть у дрібницях. В оплаті рахунків. У забезпеченні їжею. У зціленні від застуди. Все це складає вражаючий список Божого забезпечення.
Вітальний килимок
Переглядаючи килимки для підлоги, виставлені в місцевому магазині, я звернула увагу на написи на їхніх поверхнях: “Привіт!” або “Дім” з намальованим сердечком. Я обрала з написом: “Ласкаво просимо”. Розмістивши цей килимок у відповідному місці вдома, я замислилась над станом свого серця. Чи був мій дім справді гостинним, як того бажає Бог? Наприклад, для дитини, яка продає шоколад для шкільного проєкту? Або для сусіда в біді? Або для родича з іншого міста, який раптово зателефонував?
Служити заради задоволення
Ендрю Кард був керівником апарату американського президента Джорджа Буша-молодшого. В інтерв’ю про свою роль у Білому домі він сказав: “У кабінеті кожного співробітника висить обрамлена заява про мету: «Ми служимо для підтримки президента». Втім це не означає, що ми служимо для того, щоб догодити президенту чи завоювати його прихильність. Скоріше, ми служимо для того, аби повідомляти йому те, що він повинен знати задля ефективного виконання своєї роботи”. Ця робота полягає в управлінні Сполученими Штатами Америки.
Святий поклик
В дитинстві моя донька любила гратися швейцарським сиром під час обіду. Вона клала жовтий квадратик собі на обличчя і казала: “Поглянь, мамо”, а її блискучі зелені очі визирали з двох дірочок у сирі. Коли я була молодою матір’ю, ця маска зі швейцарського сиру якнайкраще відображала моє ставлення до моїх зусиль – щира любов, втім така недосконала.
Важливість родини
Моя сестра, мій брат і я прилетіли з різних штатів на похорон дядька і зупинилися, щоб відвідати нашу дев’яносторічну бабусю. Вона була паралізована після інсульту, втратила здатність говорити і могла користуватися лише правою рукою. Коли ми стояли біля її ліжка, вона простягнула руку, взяла кожну з наших рук, поклала одну на іншу над своїм серцем і поплескала по ним. Цим безсловесним жестом моя бабуся наче промовила: “Родина важлива”, що було особливо актуально в контексті наших дещо розірваних і далеких стосунках між братом і сестрами.
Люблячи інших, любити Бога
У родині Альба стався рідкісний випадок – у них народилися дві пари близнюків з різницею в тринадцять місяців. Як їм вдавалося поєднувати свої батьківські обов’язки з роботою? У справу втрутились їхні друзі та родичі. Бабусі та дідусі брали по парі близнюків на день, щоб батьки могли працювати та оплачувати медичне страхування. Одна компанія надала річний запас підгузків. Колеги подружжя пожертвували свої лікарняні. “Ми б не змогли це зробити без нашої громади”, – визнали вони. Було навіть таке, що одна ведуча прямо під час інтерв’ю в прямому ефірі зняла свій мікрофон і побігла за одним з їхніх неслухняних малюків, продовжуючи таким чином інвестувати в громаду!
Бог на перехрестях
Після кількох днів хвороби почалося різке погіршення. Стало ясно, що мій чоловік потребує невідкладної допомоги. У приймальному відділенні йому одразу запропонували лягти до лікарні. З кожним днем хворому потроху ставало краще, але про виписку ще не йшлося. А переді мною постав складний вибір: залишитися з чоловіком чи вирушити у важливу робочу поїздку. Чоловік запевняв, що з ним усе буде гаразд. Але моє серце розривалося між ним та роботою.
Бути церквою
Під час пандемії COVID-19 Дейв і Карла витратили місяці на пошуки церкви. Дотримання рекомендацій щодо здоров’я, які обмежували різні види особистого спілкування, ще більше ускладнювало цей процес. Вони прагнули спілкування з християнами. “Зараз складно знайти церкву”, – написала мені Карла. Всередині мене прокинулось усвідомлення мого власного прагнення возз’єднатися з моєю церковною родиною. “Зараз складно бути церквою”, – відповіла я. У той період наша церква пропонувала їжу в навколишніх районах, проводила онлайн-богослужіння і по телефону надавала молитовну підтримку кожному її члену. Ми з чоловіком брали в цьому участь, однак задавались питанням, що ще ми можемо зробити, аби “бути церквою” в нашому зміненому світі.
Сила в Бозі
Грейнджер Маккой – художник, який вивчає птахів та створює їх скульптури. У своїх творах він прагне передати грацію, крихкість та силу цих дивовижних істот. Одна з його робіт має назву “Відновлення”. На ній представлено лише одне праве крило качки шилохвіст, витягнуте у вертикальному положенні. Нижче, на табличці, опис: “Змах – момент найбільшої слабкості птаха, але й момент, коли він набуває сили для подальшого польоту”. І потім Грейнджер цитує вірш із Біблії: “Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі” (2 Кор. 12:9).
Дозвіл відпочити
Ми з моєю подругою Сузі сиділи на прибережних валунах і дивилися на хвилі. Прикрашені пінними гребінцями, вони одна за одною розбивалися об каміння. “Люблю океан, – сказала Сузі. – Він весь час рухається, тому я можу дозволити собі нерухомість”.
Рожеве пальто
Бренда йшла до виходу з торгового центру, як раптом її увагу привернув рожевий колір, що виднівся за склом вітрини. Вона підійшла ближче і зупинилась, із захопленням дивлячись на “бавовняне пальто карамельного кольору”. О, Холлі б воно сподобалось! У її подруги, матері-одиначки, були фінансові труднощі. Бренда знала, що Холлі потребувала тепле пальто, однак ніколи б не дозволила собі заплатити такі гроші за цю покупку. Трохи подумавши, Бренда усміхнулась, дістала свій гаманець і замовила доставку пальто до дому Холлі. До цього дарунка вона додала анонімну листівку: “Тебе сильно люблять!” Бренда буквально підстрибувала від радості, повертаючись до своєї машини.
Збирання колосків
Марія вирішила пообідати в ресторані фастфуда. Коли вона сіла за вільний столик і почала їсти гамбургер, то звернула увагу на молодого чоловіка, який сидів неподалік. Його одяг був брудним, волосся – скуйовджене, а в руці він тримав порожній паперовий стакан. Вочевидь він був голодний. Втім як допомогти? Дати йому грошей навряд чи буде розумним рішенням. Якщо купити йому обід, він може відчути себе приниженим.
День подяки
Психолог Роберт Еммонс провів дослідження, розділивши учасників на три групи, кожна з яких щотижня робила відповідні записи в щоденниках. Учасники першої групи записували 5 речей, за які вони були вдячні. Учасники другої групи описували 5 щоденних неприємностей. Третя контрольна група перераховувала 5 подій, які до певної міри справили на них вплив. Результати показали, що учасники, які писали про подяку, краще сприймали своє життя, були більш оптимістично налаштовані на майбутнє і мали менше проблем зі здоров’ям.
Дірка в стіні
Мої квіти щось поїдало. Ще вчора вони гордовито піднімали свої голови, а тепер від них лишились лише безголові стебелини. Я оглянула подвір’я і виявила в дерев’яному паркані дірку, розміром з кролика. Кролики – милі створіння, однак тепер вони становили загрозу для мого саду.
Золота рибка Монстро
Коли Лейсі Скотт перебувала в місцевому зоомагазині, її увагу привернула сумна рибка на дні акваріума. Її луска почорніла, а на тілі виднілися прояви патологічних змін. Лейсі врятувала десятирічну рибку, назвала її “Монстро”, як кита в казці про Піноккіо, і помістила її в “лікарняний” акваріум, щоденно змінюючи в ньому воду. Поступово стан Монстро покращився. Рибка почала плавати і збільшилася в розмірах. Її чорна луска стала золотою. Завдяки турботі Лейсі рибка стала новою!