Чесність перед Богом
Початок дня для мого трирічного внука зіпсувався. Він не міг знайти свою улюблену футболку. Взуття, яке він хотів надіти, було занадто теплим. Він роздратувався і розсердився на бабусю, а потім сів і почав плакати.
Скарб
Джон і Мері гуляли з собакою по своєму полю, як раптом спіткнулися об заіржавілу банку, яку вимили нещодавні дощі. Вони занесли банку в дім і, відкривши її, виявили заховані золоті монети столітньої давнини! Подружжя повернулося на місце знахідки і відшукало там ще сім банок, які разом містили 1427 монет. Щоб захистити свій скарб, вони заховали його в іншому місці.
Тривала молитва
Кевін змахнув сльозу, даючи моїй дружині прочитати аркуш паперу. Він знав, що ми з Кері молилися за повернення нашої дочки до віри в Ісуса Христа. Він сказав: “Після смерті моєї матері у її Біблії була знайдена ця записка. Сподіваюсь, що вона вас підбадьорить”. Зверху було написано: “Для мого сина Кевіна”, а нижче містилася молитва за його спасіння.
Запозичені благословення
Ми схилили голови за обідом, і мій друг Джефф помолився наступним чином: “Отче, дякуємо Тобі, що можемо дихати Твоїм повітрям і споживати Твою їжу”. Джефф щойно втратив роботу, тому його щира довіра Богу і визнання, що усе належить Господу, глибоко зворушили мене. В голові промайнула думка: “А чи я справді усвідомлюю, що навіть найпростіші повсякденні речі в моєму житті є Божими, і Він просто дозволяє мені ними користуватися?”
Міцний фундамент надії
Уроки віри інколи можна отримати в неочікуваних місцях. Один такий урок я отримав від свого п’ятидесятикілограмового чорного лабрадора з кличкою “Ведмідь”. Його велика металева миска для води знаходиться у кутку кухні. Коли вона порожня, він ніколи не гавкає і не штовхає її лапою. Натомість просто тихенько лягає біля неї… і чекає. Інколи він змушений чекати кілька хвилин. Але пес навчився довіряти мені. Він знає, що я зрештою зайду до кухні й дам йому те, чого він потребує. Його проста віра нагадує про необхідність і мені більше покладатися на Бога.
Все нове
Мені цікаво бувати на автомобільних звалищах. Я ремонтую машини, тому часто навідуюсь до одного з них. Це – самотнє місце, де вітер щось наспівує між корпусами старих автомобілів, що колись були чиїмось цінним надбанням. Деякі з них розбиті, а у деяких просто закінчився експлуатаційний термін. Буває, що якась машина привертає мою увагу, і я починаю думати про ті пригоди, що випали на її долю. Старий автомобіль – це вікно в минуле. Кожен із них має свою історію: спочатку як пристрасна мрія любителів новітніх марок, а потім як жертва неминучого плину часу.
Господь кожного моменту
Не так давно я працював над будівельним проектом свого сина, що живе за три години їзди від мене. Ця робота зайняла більше днів, ніж я думав. Щоранку я молився, щоб нам закінчити працю до заходу сонця. Але кожного вечора ще залишалась робота на завтра.
Хто за кермом?
У мого сусіда Тіма на панелі приладів причеплена статуетка чудовиська за мотивами дитячої книжки Моріса Сендака “Там, де живуть чудовиська”.
Твоя воля – не моя
Каміл і Джоель були вбиті горем, коли довідались, що у їхньої восьмирічної доньки Ріми рідкісна форма лейкемії. Хвороба призвела до менінгіту та паралічу: Ріма впала в кому. Медичний персонал лікарні радив батькам готуватися до похорон, не даючи їм навіть одного відсотка надії, що дівчинку врятують.
Довірся спочатку
“Не відпускай мене, татку!”
Спадщина любові
Сталося, що коли я гортав Біблію своєї прабабусі, на мої коліна випала справжня родинна реліквія. То був клаптик паперу, на якому почерком маленької дитини були написані слова: “Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені” (Мт. 5:3-4). Під цими рядками стояло ім’я моєї мами.
Незмінна любов
Під час навчання у середній школі я грав в університетській тенісній команді. Щоб покращувати свої гральні навички, я дуже багато часу проводив на двох бетонних майданчиках, розташованих за два квартали від мого дому.
Вчіться довіряти
Будучи підлітком, я інколи сперечався з мамою, коли вона намагалася підбадьорити мене у вірі. “Довіряй Богу. Він про все попіклується”, – казала вона мені. “Не все так просто, мамо, – відповідав я. – Бог допомагає тим, хто сам собі допомагає!”
Молитва, що веде додому
Однією з перших молитов, що я вивчив ще маленьким хлопчиком, була наступна: “Лягати спати, Боже, мушу – охороняй мою Ти душу”. Цієї молитви мене навчили мої батьки, а потім я навчив свого сина та доньку, коли вони були ще маленькими. В дитинстві я відчував велику втіху, коли перед сном цими словами вручав себе у Божі руки.
Подаруйте час
Я дуже поспішав до поштового відділення, бо мав купу різних важливих справ. Проте був дуже розчарований, коли побачив на пошті чергу, що розтягнулась до самих дверей. “Спіши, не поспішаючи”, – пробурчав я і подивився на свій годинник.