Відносини з Ісусом

Ніколи не забуду той день, коли я мав привілей сидіти поруч із Біллі Гремом за обіднім столом. Щось потрібно було говорити, але я дещо нервував. Чи будуть мої слова доречними? Я подумав, що цікаву бесіду можна почати з такого питання: “Що вам найбільше подобалось у своєму багаторічному служінні?” Запитавши, я почав невпевнено перераховувати можливі відповіді: знайомства з різними президентами, королями та королевами? А, можливо, проповідувати Євангеліє мільйонам людей в усьому світі?

Мистецтво вдячного серця

В день нашого весілля ми з Марті урочисто давали обіцянку бути вірними один одному “в часи добрі й погані, у хворобі та здоров’ї, у багатстві та бідності”. Дещо дивно, що в такий урочистий весільний день ми згадуємо у своїй клятві сумну реальність життєвих негараздів, хвороб та бідності. Але ці слова підкреслюють той факт, що життя складається з великої кількості чорних смуг.

Надзвичайні заходи

Кілька років тому моя добра знайома загубила у натовпі свого маленького сина. Це сталося, коли вона протискувалась через юрби народу на залізничному вокзалі в Чикаго. Зайве казати, що то був жахливий момент для неї. Несамовито вона вигукувала ім’я свого сина, біжучи назад по ескалатору, намагаючись згадати шлях, яким ішла. Ці хвилини розлучення для неї здалися кількома годинами – аж нарешті з натовпу вибігла її дитинка і кинулась прямо в безпечні обійми люблячої мами.

Любов до інших

Одна з моїх любимих церков виникла як служіння колишнім в’язням – їм допомагали знову повернутись у суспільство. Наразі це динамічна церква, що складається з усіх верств населення. Я люблю відвідувати цю общину, тому що вона нагадує мені майбутню картину небес. В Божому Царстві буде велика кількість різних людей, яких поєднала любов Ісуса Христа.

Крізь бурхливі води

Я радів, що нарешті почався мій перший рафтінг. Радів, доки не почув попереду гуркіт пінястої води. Мене сповняли водночас почуття страху, невпевненості й небезпеки. Плавання бурхливою річкою виявилось справді першокласним, “адреналіновим” досвідом! А потім раптово все втихло. Наш гід, що сидів позаду, щасливо провів нас крізь перешкоди. Я почував себе в безпеці – принаймні, до наступних водоспадів та порогів.

Довгостроковий вплив

Кілька років тому ми з дружиною зупинились в одному готелі у віддаленому англійському містечку. Крім нас там були ще чотири подружні пари – всі британці. Ми ніколи з ними раніше не зустрічались. Якось ми сиділи в залі разом, попиваючи каву, і наша бесіда переключилась на тему: “Чим ви займаєтесь?” На той час я займав посаду президента Інституту Муді в Чикаго, але подумав, що мої нові знайомі навряд чи знають цей учбовий заклад і його засновника Д. Муді. Та коли я назвав місце своєї роботи, ті люди здивували мене своєю миттєвою й емоційною реакцією: “А… Муді та Санкі? – сказав один. – Той самий Муді?” А інший додав: “У нас є збірник духовних пісень Санкі, і наша родина часто збирається разом, щоб поспівати з нього під піаніно”. Я був дуже вражений! Євангеліст Дуайт Муді та музикант Айра Санкі понад 120 років тому проводили у Британії свої зібрання, але їхній вплив відчувається й дотепер.

Гра в подяку

Щоосені ми влаштовуємо в університеті розкішний банкет. Наші студенти дуже люблять цю подію! Минулого року група студентів грала за своїм столиком в одну цікаву гру. Кожен мав швидко – максимум за три секунди – назвати те, за що він вдячний. Але не можна було повторювати те, що вже сказали інші. Хто довго пригадував, той вибував із гри.

Заспокоїти душу

Під час одного християнського концерту мої думки були десь далеко – мені не давали спокою деякі життєві проблеми. Але, на щастя, ці сумні відволікання були нетривалі. Чудові слова одного гімну почали глибоко торкатися мого серця. Чоловічий хор а капела співав пісню: “Заспокойся, душе моя”. Сльози виступили на моїх очах, коли я слухав цей спів і думав про той мир, що…

Життєва спадщина

Перебуваючи у маленькому місті, я з вікна готелю побачив навпроти храм, де йшло богослужіння. Молоді й старі набивались битком у невелике приміщення, де були лише стоячі місця, а потім виходили через інші двері й стояли на тротуарі.

А потім я побачив катафалк біля краю тротуару й зрозумів, що то похорон. Зваживши на такий великий натовп, я подумав, що вшановують смерть…

Найкращий і вічний Друг

Мій татко часто повторював одну мудру істину, яку я згодом дуже оцінив: “Джой, хороші друзі – то найбільший у житті скарб”. І це дійсно так! Ви ніколи не самотні, якщо маєте справжніх друзів. Вони уважні до ваших потреб і завжди готові розділити з вами свої радості й печалі.

Перед тим, як Ісус Христос прийшов на землю, в Біблії лише двох…